Полтавська загальноосвітня школа № 13, а особливо її керівник Гончаренко Іван Дмитрович відомі не тільки в нашій країні, а й за її межами. Численні делегації з різних навчальних закладів, вищих органів управління освітою України, Росії, близького і далекого зарубіжжя побували у цій звичайній за вивіскою і водночас незвичайній за організацією навчально-виховного процесу школі м. Полтави. 26 жовтня, під час канікул, автор цього сайту разом з групою директорів шкіл та працівників відділу освіти Чутівської РДА побували у цьому навчальному закладі та зустрілися з колегою – керівником цієї школи Іваном Дмитровичем Гончаренком, який люб’язно розповів про особисті досягнення у організації роботи школи та впровадження сугестивної методики навчання дітей у закладі, який він очолює.
З першого погляду Іван Дмитрович – звичайна людина, типовий директор школи. Але після спілкування з ним пересвідчуєшся, що це цікава, багатостороння, високоінтелектуальна особистість, надзвичайно вмілий оратор та тонкий психолог. Пізніше я дізнався, що крім досягнень у школі Іван Дмитрович володіє неабиякими біоенергетичними можливостями, гіпнозом та лікує людей від багатьох недуг. Хоча методики навчання, які застосовуються у його школі полягають у застосуванні методів навіювання (сугестії) і не завжди схвалюються у освітньому середовищі та батьками учнів, але результати вражають. Зі слів Гончаренка, у дуже короткі терміни учні оволодівають кількома мовами, покращують рівень навчальних досягнень, з «двієчників» стають медалістами, за кілька днів можуть повністю опанувати будь-який предмет та підготуватись до іспиту чи ЗНО.
Дивує тотальна комп’ютеризація навчально-виховного процесу. Комп’ютерний сервер у школі керує всим і вся. Причому програмне забезпечення для його роботи розроблені самим директором школи. По всіх приміщеннях школи та на подвір’ї працює відеоспостереження – тепер всі порушники дисципліни, або можливі нічні крадії – на виду.
Через монітори у коридорах школи під час перерв подається потрібна інформація, транслюється шкільне телебачення, проводиться фіззарядка (без вчителя фізкультури).
Дивує тотальна комп’ютеризація навчально-виховного процесу. Комп’ютерний сервер у школі керує всим і вся. Причому програмне забезпечення для його роботи розроблені самим директором школи. По всіх приміщеннях школи та на подвір’ї працює відеоспостереження – тепер всі порушники дисципліни, або можливі нічні крадії – на виду.
Через монітори у коридорах школи під час перерв подається потрібна інформація, транслюється шкільне телебачення, проводиться фіззарядка (без вчителя фізкультури).
Немає жодної класної кімнати чи кабінету, які б не були оснащені одним чи кількома комп’ютерами підключеними до шкільної мережі та Інтернету. Освітлення у коридорах вмикається тільки під час проходження по них людей (спрацьовують датчики руху з'єднані з світильниками). Подача води у туалетах, шкільні дзвоники, закриття-відкриття замків у дверях контролюється комп’ютером автоматично – згідно графіку. Чого варте оснащення датчиками температури класних кімнат – на шкільному сайті температурний режим у будь-якому класі може перевірити будь-хто – від батьків до санепідемстанції. Вже кілька років у класних кімнатах автоматично, вночі вмикаються спеціальні кварцові лампи для дезинфекції примішень та саморобні фільтри з активованим вугіллям, які очищують повітря від шкідливих домішок.
Зрозуміло, щоб усе це створити одних рук і розуму директора школи замало – потрібен колектив однодумців. Але будь-якому педагогу потрапити на роботу у цю школу неможливо. Кожен кандидат на вакансію проходить спеціальні перевірки і навчання особисто директором школи. Тільки двоє з десяти педагогів витримують іспит та допускаються до роботи з дітьми, але обов’язково весь колектив працює над вдосконаленям нетрадиційних ідей та підходів до навчального процесу свого директора школи.
Зі слів Івана Дмитровича – він «незручний» керівник школи для органів влади, бо має своє мислення, нетрадиційні підходи до навчання і виховання дітей, інше бачення освітнього процесу. Він часто не погоджується з пропозиціями керівництва, які шкодять навчальному процесу, відстоює свою думку. Його інколи не розуміють, йому не вірять, але результат говорить сам за себе. Іван Дмитрович сповнений мрій та нових ідей, незважаючи на труднощі, робить свою справу, яка приносить йому задоволення та повагу людей.
Зі слів Івана Дмитровича – він «незручний» керівник школи для органів влади, бо має своє мислення, нетрадиційні підходи до навчання і виховання дітей, інше бачення освітнього процесу. Він часто не погоджується з пропозиціями керівництва, які шкодять навчальному процесу, відстоює свою думку. Його інколи не розуміють, йому не вірять, але результат говорить сам за себе. Іван Дмитрович сповнений мрій та нових ідей, незважаючи на труднощі, робить свою справу, яка приносить йому задоволення та повагу людей.
